Унция · репутации · стоит · фунта · работы

з четверга хворію.
коли трохи спала температура і голова почала думати, зрозуміла, що реально весь час четвер-субота "згаянний" на лікувально-оздоровчі процедури.

сон, полоскання горла прополюсом, паралельний замір температури, гарячий чай з медом, лимоном та рижським бальзамом, їжа, таблетка анаферону, сироп від кашлю, впирскування водички з адріатичного моря в ніс, очищувальні процедури носа, сон.

полоскання горла зеленим чаєм з сіллю, паралельний замір температури, гарячий чай з медом, лимоном та рижським бальзамом, їжа, сироп від кашлю, впирскування водички з адріатичного моря в ніс, таблетка аспірину або ефералган упса (аспірин набагато дієвіший), сон.

отаке Існування чотири дні. Сьогодні очі вже не сльозяться від компа, як це було в пятницю.

З одного боку хворіння забирає купу здорового часу, який можна продуктивно прогуляти:). З іншого, коли одужуєш, таке відчуття, що гори можна перевернути. Знаєш відповіді, які в середу ввечері ще не знав.

Відключка очистила мізки.
Я майже свіжа.

пс: головне, щоб лікар не виявив у мене бронхіту, бо температура ще тримається, а кашель скоріше схожий на бухикання.

Ажиотаж вокруг мнимой эпидемии...

На мой взгляд, если бы эпидемия действительно существовала бы, то толковую Катерину Булавинову пустили бы на все основные телеканалы страны. Много не надо: 5 минут, в которые человек расскажет, чем калифорнийский грип отличается от обычного А и В, как лечить все эти виды, какие симптомы говорят, что пора в больницу.

Вместо этого сегодня в новостях  по Интеру и 1+1 по 15 минут разрывались политики. Врачей показали только как жертв! столько-то заболели, столько-то умерло.

А что делать обычному человеку, который сидит перед экраном? Ждать, пока Янукович привезет ему повязку?

Шоу Шустера ужасно уже тем, что вместо разумного доктора на програме протирала штаны Кильчицкая.
Вообще есть отдельная история о том, как с киевских докторов Кильчицкая и компания собирают дань в $200 ежемесячно за то, что доктор "может работать в этой поликлинике".

Просыпается все больше желания сесть на метлу...

Слишком сильно любить человека опасно.
а когда обое так любят друг друга - это ... (не нашла еще слова).

я властная эгоистка. поэтому мне втрое сложнее отпускать. но я верю, что люди способны на большее, когда они отдалены друг от друга. на время.

это цинично, но отношения отвлекают. ты не можешь сосредоточится. у тебя есть постоянное обязательство. поэтому "передышки" необходимы.

это не шаг назад. это остановка, чтобы лучше понять друг друга. говоришь так, а сама боишся. боишся, что это понятно только тебе. что ты обидела. что ты виновата...

но, как же это сложно! - видеть фото перед глазами, слушать музыку и заполнять анкету на учёбу в США, когда голова заполнена мыслями о тебе...

Я вже два місяці працюю в Міністерстві освіти. Спочатку від проекту про.мови, а тепер керую прес-службою.

сьогодні — день, який я запам’ятаю на все життя. Такі дні я називаю іспитами, які ти або проходиш, або завалюєш, або блискуче здаєш. 2 роки тому в мене був такий іспит у Глібовицького. Успішно.

Сьогодні іспит приймав Вакарчук :)

Скажу одне: такого захоплення я не відчувала давно. Це відчуття, коли о 20:10 тобі хочеться сидіти в міністерстві і ділитись з усіма через жж тим, які результати може давати віра в зміни і віра в краще.
Вони не знали, що це неможливо і просто зробили це.  Це краща дефініція того, що відбувається зараз з командою, в якій я працюю.
Ми працюємо з бізнесом та головними редакторами, ми забираємо ліцензії у знахабнілих вузів, які звикли продавати дипломи, ми вигризаємо зубами "липові довідки", які масово роздаються в медзакладах (щоб неуч міг корупційно вступити), ми робимо публічними дітей, що склали тестування на максимум, ...

Чесне слово. Я вірю, що зміни можливі. я роблю ці зміни. Люди помічають це. Мені дякують.

Недаремно колись в 12 років в мені зародилось обурення системою. Це обурення слава богу не згасило мене, а навпаки запалило, і дало натхнення змінювати систему.
Не важливо скільки ти заробляєш, важливо, чи твоє сумління (чи ти зробив щось, щоб це змінити?) дає тобі можливість насолоджуватись життям?

Купила у вівторок пару туфель в Інтертопі.
ну ніби прикольні, якраз по нозі, трохи носочок жме. продавець запевняє, що розходяться. "ви дома поносите трошки і все буде гаразд". Попробувала дома, зранку вдягла на роботу. близько 11 вже купувала пластир в аптеці, бо ноги натерли з обох боків: і пятки і пальчики. до вечора взула іншу пару. та ноги боліли, тому зрозуміла, що пару треба замінити.

приходжу в магазин сьогодні. Вибрала інші. каса, обмін, паспорт, всі діла. Кажуть, а ви носили пару? - трохи поцарапана набойка. Ну чесно сказала, що вдягала, але натерла і зняла. старший продавець каже: "ні, ні, ми таку пару прийняти не можемо, бо ви її носили". "давайте я замню набойку - пара абсолютно нова!" - "ні це не виробнича набойка." "Романе, мені потрібна пара зручного взуття. Я не прийшла сваритись, прийшла купити іншу пару. давайте шукати компроміс." "все, що можу вам запропонувати - розтягнути цю пару, щоб вона була по нозі". "ну тоді туфлі точно втратять свій "товарний вигляд"!! і що я буду робити, якщо шви розійдуться, чи ще якась біда?

в результаті мені ще наговорили, що магазин - це не комісійка, де можна здавати поношене взуття, трохи не звинуватили мене в шоперстві і навмисній нехорошій поведінці.

капець!

друзі, що можна зробити? туфлі нові! товарний вигляд вони мають такий самий. нічого не змінилось. Ну хоч бери і неси їх в експертизу, щоб там сказали, що вони нові.

Я вже починаю думаю про те, щоб пригрозити блогерством про неякісне обслуговування... хоча може вони настільки недалекі, що не знають, що це...

Сегодня обсуждали с коллегой, сколько людей "сходят с катушек" от информационного давления кризиса. люди спиваются, вешаются, не выходят из дому...

Кризис конечно же существует. Людей увольняют, денег меньше, сбережения не отдают.
Но как вести себя в этой ситуации - собственный выбор человека. Не обязательно начинать пить, вешатся, или другим образом уходить из жизни. Нужно продолжать жить. А не существовать.

да, многие люди все потеряли. Но когда вы начинали у вас тоже ведь ничего не было. в том числе не было и этого чувства безысходности. Не важно сколько сейчас вам лет. Важно, чего вы хотите достичь и к чему стремитесь.

Человек всегда может начать сначала. Без ничего. Без никого. С кем-то и с чем-то конечно легче, но это не значит, что они обязательно нужны.

Верьте в себя!

Впевнена, чули про епопею з Совськими ставками.
на екрані телеканалу така гарна картинка, а як підійти до краю схилу, бачиш зовсім інше...

Сміття всюди.
Виникає питання: цікаво а хто ж відпочиває у такій "рекреаційній зоні"?

Наркомани?

Чи може ті, хто таскав на металобрухт залізо з паркану?

Говорять там червонокнижні види водяться...
я не бачила жодної живої істоти. тавіть жабки. Вже не кажучи про рибу і черепах. Мій диплом еколога підказує, що в таких умовах вижити важко...

Я не досліджувала всі 1,5 км, та ця картина дуже засмутила. Запах сірководню доповнив внутрішнє обурення. Важливо відстоювати, щоб озера не засипали повністю. Та чи є сенс захищати сміттєзвалище з шприцами та запахом сірководню, якщо є хороші проекти по благоустрою та компанії, які готові це втілити?

Пишіть свою думку. Це важливо!